Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.03.2015 року у справі №9/107-11
Постанова ВГСУ від 16.04.2014 року у справі №9/107-11
Постанова ВГСУ від 12.09.2016 року у справі №9/107-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 9/107-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідача-1не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідача-2Котік О.С. (дов. від 30.12.2013 р. № 30-12/08)третьої особи-2Котік О.С. (дов. від 16.09.2013 р.)третьої особи-3Багатченко Ю.В. (дов. від 25.12.2013 р. № 11/01-42/2047)прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. № 000606)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 р.у справі № 9/107-11 Господарського суду Київської областіза позовом Прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна Українидо 1. Виконавчого комітету Ірпінської міської ради; 2. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів1. Комунального підприємства "Ірпінське бюро технічної інвентаризації; 2. Дочірнього підприємства "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" 3. Федерація професійних спілок Українипро скасування рішення, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року Прокурор міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства "Ірпінське бюро технічної інвентаризації", Дочірнього підприємства "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" та Федерації професійних спілок України, про:

- визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради рішення від 25.07.2000 р. за № 207/4 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна Дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки" за адресою м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2 за Закритим акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця";

- визнання права власності в особі Фонду державного майна України на будівлі та споруди Дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки" вартістю 1 416 900 грн., а саме: адмінкорпус площею 489,5 кв.м., головний корпус площею 881,6 кв.м., столова площею 310,5 кв.м., гараж-майстерня площею 283,7 кв.м., котельня-басейн площею 315,0 кв.м., конюшня, сарай, вбиральня, водонапірна вежа, бензосклад, сарай, сарай, вбиральня, № 1-5 огорожа, І замощення, що знаходяться за адресою: м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2;

- витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця";

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.2011 р. у справі №9/107-11 (суддя Сокуренко Л.В.) позов задоволено повністю.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий суд дійшов до висновку про те, що рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради за № 207/4 від 25.07.2000 р. "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна Дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки" за Закритим акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця" суперечить вимогам законодавства України, а тому є незаконним з моменту його прийняття та підлягає скасуванню, враховуючи що та беручи до уваги належність права власності на спірне майно державі в особі Фонду державного майна України, наявні підстави для витребування спірного нерухомого майна із чужого незаконного володіння ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 р. (колегія суддів: головуючий Вербицька О.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) змінено пункт 5 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2011 р. у справі № 9/107-11, який стосується розподілу судових витрат, та викладено вказаний пункт в новій редакції. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Не погодившись з вищезазначеними судовими рішеннями у справі, Дочірнє підприємство "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 р. повністю, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків судів цим обставинам, а також неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору по суті.

Зокрема, доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що спірне нерухоме майно до моменту винесення Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради рішення за № 207/4 від 25.07.2000 р., за яким право власності на вказане майно було визнано за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", належало до власності профспілок, у зв'язку з чим не може бути передане у державну власність.

До Вищого господарського суду України Дочірнє підприємство "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" подало також додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких скаржник підтримав доводи своєї касаційної скарги та просив відмовити у позові Прокурора міста Ірпеня Київської області повністю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2014 р. розгляд касаційної скарги Дочірнього підприємства "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" у складі колегії суддів: головуючий Корсак В.А., судді Данилова М.В. (доповідач), Алєєва І.В. призначено на 02.04.2014 р.

Розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України № 03-05/335 від 01.04.2014 р. у зв'язку з виходом з відпустки судді Данилової Т.Б. для розгляду справи № 9/107-11, призначеної на 02.04.2014 р., сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Корсак В.А., судді Данилова М.В. (доповідач), Данилова Т.Б.

02.04.2014 р. ухвалою Вищого господарського суду України розгляд касаційної скарги Дочірнього підприємства "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" відкладено на 16.04.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, представників відповідачів та третіх осіб, перевіривши оскаржувані судові рішення на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25.07.2000 р. за № 207/4 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна Дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки" за адресою м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2 за Закритим акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця" вирішено визнати право власності на об'єкти нерухомого майна Дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки", яке знаходиться в м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2, за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

До об'єктів нерухомого майна, переданих ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" у власність, належали, зокрема: літера "А" адмінкорпус площею 489,5 кв.м., літера "В" головний корпус площею 881,6 кв.м., літера "Г" столова площею 310,5 кв.м., літера "З" гараж-майстерня площею 283,7 кв.м., літера "И" котельня-басейн площею 315,0 кв.м., літера "Д" конюшня, літера "Е" сарай, літера "Ж" вбиральня, літера "Л" водонапірна вежа, літера "К" бензосклад, літера "М" сарай, літера "Н" сарай, літера "П" вбиральня, № 1-5 огорожа, І замощення, що знаходяться за адресою: в м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2.

В подальшому, на виконання рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 207/4 від 25.07.2000 р. Комунальним підприємством КОР "Іріпньске БТІ" Закритому акціонерному товариству "Укрпрофоздоровниця" було видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди Дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки" за адресою м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25.07.2000 р. за № 207/4 як такого, що суперечить вимогам законодавства України, визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на спірне нерухоме майно та його витребування з чужого незаконного володіння у ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Задовольняючи позовні вимоги Прокурора міста Ірпеня Київської області, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на момент прийняття Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради рішення від 25.07.2000 р. за № 207/4 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна Дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки" за адресою м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2 за Закритим акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця", власником спірного нерухомого майна була держава в особі Фонду державного майна України, що унеможливлює відчуження вказаного майна як такого, що є державним (загальнодержавним).

Як на підставу своїх висновків суди попередніх інстанцій посилались на положення Постанови Ради Міністрів Української РСР № 606 від 23.04.1960 р. "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я Української РСР", Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р. № 506, Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 р. № 1540-XI, Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ, Закону України "Про власність".

Поряд з цим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора міста Ірпеня Київської області про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на спірне нерухоме майно у зв'язку з необхідністю захисту такого права шляхом його визнання в судовому порядку, посилаючись при цьому на приписи статті 392 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, зокрема, встановлення судами попередніх інстанцій належності спірного нерухомого майна до державної власності, суди, керуючись приписами статей 387, 388 Цивільного кодексу України, дійшли висновку також про задоволення позовних вимог в частині витребування з чужого незаконного володіння Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь держави в особі Фонду державного майна України спірне нерухоме майно, а саме: адмінкорпус площею 489,5 кв.м., головний корпус площею 881,6 кв.м., столова площею 310,5 кв.м., гараж-майстерня площею 283,7 кв.м., котельня-басейн площею 315,0 кв.м., конюшня, сарай, вбиральня, водонапірна вежа, бензосклад, сарай, сарай, вбиральня, № 1-5 огорожа, І замощення, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій суперечливими та такими, що є наслідком неповного з'ясування обставин справи і ненаданням їм належної правової оцінки, тобто здійсненими з порушеннями норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Постанови Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 р. № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок, усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язано було передати у строк до 01.05.1960 р. Українській республіканській раді профспілок.

Відповідно до частини 2 Постанови Ради Міністрів Української РСР передачу курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій було приписано здійснити у відання профспілкових органів безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками станом на 01.01.1960 р., а також асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 01.01.1960 р.

У жовтні 1990 року відбувся XV з'їзд профспілок України, який за рішенням делегатів був перетворений в І Установчий з'їзд незалежних профспілок України та на якому було прийнято Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголошено незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. На з'їзді також було прийнято Положення про Федерацію незалежних профспілок України, затверджене рішенням З'їзду від 06.10.1990 р., яким було визначено її правовий статус, організаційну структуру, права та обов'язки, у тому числі і майнові, та, зокрема, передбачено, що Рада Федерації незалежних профспілок України є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідне для виконання цілей та завдань Федерації незалежних профспілок України, становлять її власність і охороняються законом.

Крім майна, що належало профспілкам та їх об'єднанням, на території України знаходилось майно, що було у власності Всесоюзної центральної ради професійних спілок. Президія Ради Загальної конфедерації професійних спілок СРСР 18.11.1990р. прийняла постанову "Про затвердження Договору про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном", якою було затверджено Договір про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном, згідно з яким Федерації незалежних профспілок України були передані права по володінню, користуванню і розпорядженню майном, що належало Всесоюзній центральній раді професійних спілок і її правонаступнику - Загальній конфедерації праці на території України.

22.11.1991 р. Президією ради Федерації незалежних професійних спілок України, з метою радикальної перебудови управління курортами профспілок, поліпшення санаторно-курортного лікування та відпочинку трудящих України, прискорення формування нових економічних основ лікувально-оздоровчого процесу, ефективного використання матеріальної бази, будівництва та реконструкції діючих санаторіїв, пансіонатів та будинків відпочинку, було прийнято постанову № 11-1-1 "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

04.12.1991 р. Федерація незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) та Фонд соціального страхування України уклали установчий договір про створення акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", внеском Федерації професійних спілок України стали майнові комплекси санаторно-курортних закладів.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва № 971 від 23.12.1991 р. було зареєстровано Закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця", яке було створено на майні засновників - Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України були основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92,92% розміру статутного фонду.

До статутного капіталу ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" було передано і спірний майновий комплекс дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки" згідно вищевказаної постанови Президії ради Федерації незалежних профспілок України № 11-1-1 від 22.11.1991 р.

Правомірність створення Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" пізніше була підтверджена рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. у справі № 137/7, яке набрало законної сили, про відмову у задоволенні позову Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України, AT "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсними установчих документів.

Як було зазначено вище, в подальшому рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25.07.2000 р. за № 207/4 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна Дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки" за адресою м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2 за Закритим акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця" вирішено визнати право власності на об'єкти нерухомого майна, яке знаходиться в м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2, за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

Приймаючи судові рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірне нерухоме майно являлось державним (загальнодержавним) і не підлягало відчуженню, посилаючись на те, що законодавство не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією, тим більш, що майно, яке увійшло до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", було передано не у власність, а в господарське відання.

Статтею 10 Конституції (Основний Закон) України 1978 року в Україні було закріплено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Згідно статті 87 Цивільного кодексу УРСР 1963 року соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; власність колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, власність профспілкових та інших громадських організацій.

Таким чином, вбачається, що державна та соціалістична власність не є тотожними формами власності, а до складу соціалістичної власності було віднесено і майно профспілкових та інших громадських організацій.

У Цивільному кодексі УРСР містилася окрема Глава 9 "Власність профспілкових та інших громадських організацій", де останні розглядалися як самостійні суб'єкти права власності.

За статтею 97 Цивільного кодексу УРСР (у відповідній редакції), профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

Статтею 98 Цивільного кодексу УРСР (у відповідній редакції) було встановлено, що власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності" від 10.12.1990 р. № 1818-1, профспілки та їхні органи відповідно до законодавства є юридичними особами.

Стаття 3 зазначеного Закону встановлювала, що профспілки є незалежними у своїй діяльності від органів державного управління, господарських органів, політичних та інших громадських організацій, вони їм не підзвітні і не підконтрольні. Забороняється будь-яке втручання, спроможне обмежити права профспілок або перешкодити їх здійсненню, якщо інше не передбачено законом.

Оскільки приватної власності не існувало, а була лише особиста власність фізичних осіб, майно, яке надавалося державою громадським організаціям, а саме профспілкам, що мали статус юридичної особи, могло надаватися лише у відання, але не на праві оперативного правління, що передбачалось виключно для державних підприємств, а на праві повного господарського відання з врахуванням того, що профспілка не є державним підприємством, а має правовий статус громадської організації, тобто з правовими підставами володіння, користування та розпорядження даним майном в рамках статутних завдань профспілок. Тому і до права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

07.02.1991 р. був прийнятий спеціальний закон, що визначав відносини власності - Закон УРСР "Про власність". Відповідно до статті 20 цього Закону професійні спілки були визнані суб'єктами права колективної власності.

Статтею 28 Закону УРСР "Про власність" визначалося, що об'єктами права власності громадських об'єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями) на праві колективної власності.

Також законодавець зазначав, що громадські об'єднання можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених в їх статутах, і в порядку, передбаченому законодавчими актами України. Відповідно до статті 30 Закону колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать.

З набранням чинності новим Цивільним кодексом України, було введено наступні форми власності: власність народу України, право приватної власності, право державної власності, право комунальної власності.

Таким чином, відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України, власність всіх юридичних осіб приватного права (в тому числі профспілок) була визнана приватною.

Враховуючи положення вищевикладених нормативних актів, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, та беручи до уваги правомірність набуття Федерацією профспілок України майна в порядку правонаступництва від колишньої Ради профспілок України та Загальної Конфедерації Профспілок СРСР, в тому числі майна, набутого за рахунок власних коштів, відрахувань внесків членськими організаціями, пожертвувань громадян та на інших не заборонених законом підставах, вбачається, що спірний майновий комплекс дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки" належав до профспілкового майна, яке до державної власності не відносилось, та був внесений до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" на законних підставах, а враховуючи зміни, які відбулись в законодавстві України, є підстави вважати, що в силу цих змін право власності на спірне нерухоме майно Дочірнього підприємства "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" було визнано за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" за наявності достатніх правових підстав.

Поряд з цим, слід зазначити, що положення Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р. № 506, Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 р. №1540-XI, Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ, Закону України "Про власність, на підставі яких суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що саме Фонд державного майна України, який тимчасово був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, мав розпоряджатись спірним нерухомим майном як загальнодержавним, не поширювались на профспілкові організації Федерації профспілок України, оскільки вони, як було зазначено вище, ще у жовтні 1990 року вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації - Всесоюзної центральної ради професійних спілок та не являлись органами державної влади та управління.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про незаконність рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради за № 207/4 від 25.07.2000 р. "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна Дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікуванням "Дубки" за адресою м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2 за Закритим акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця" у зв'язку з належністю спірного нерухомого майна до власності держави в особі Фонду державного майна України, що, в свою чергу, потягнуло за собою витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та необхідність визнання права власності на спірне нерухоме майно за державою в особі Фонду державного майна України, є передчасним та суперечливим у зв'язку з відсутністю встановлення та дослідження вищевикладених обставин з наданням цим обставинам належної правової оцінки.

Таким чином, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Таким чином, оскільки рішення та постанова у справі прийняті з порушенням норм процесуального права, суд касаційної інстанції, з урахуванням меж перегляду справ в касаційній інстанції, встановлених статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, дійшов висновку, що оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 р. у справі № 9/107-11 та рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2011 р. скасувати.

Справу № 9/107-11 направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова